Інформація

         На виконання вимог частини тринадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Краматорський міський суд Донецької області повідомляє, що згідно з рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 6 грудня 2017 №3919/3дп/15-17 суддю Краматорського міського суду Донецької області Лутая А.М. було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у виді попередження.

         Додаток: копія рішення №3913/3дп/15-17 від 06.12.2017р.

УКРАЇНА

ВИЩА  РАДА  ПРАВОСУДДЯ

ТРЕТЯ ДИСЦИПЛІНАРНА ПАЛАТА

РІШЕННЯ

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Мамонтової І.Ю., членів Овсієнка А.А., Худика М.П., заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мірошниченка А.М., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за скаргою Лобова Олексія Олександровича на дії судді Краматорського міського суду Донецької області Лутая Андрія Миколайовича,

встановила:

Постановою Верховної Ради України від 9 лютого 2012 року № 4368-VI           Лутая Андрія Миколайовича обрано суддею Харцизького міського суду Донецької області безстроково. Указом Президента України від 14 лютого    2015 року № 81/2015 Лутая А.М. переведено на посаду судді Краматорського міського суду Донецької області.

До Вищої ради правосуддя 13 лютого 2017 року (вх. № Л-766/0/7-17) надійшла дисциплінарна скарга Лобова О.О. на дії слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області Лутая А.М. під час здійснення правосуддя у кримінальній справі № 234/11290/16-к.

Як зазначено у скарзі, суддя Лутай А.М. не відреагував у передбачений частиною шостою статті 206 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) спосіб на повідомлення скаржника та його захисника під час судового засідання про застосування до ОСОБИ_1 насильства під час затримання, а також суддею постановлено невмотивовану ухвалу про застосування до ОСОБИ_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою .

З урахуванням викладених обставин скаржник просив притягнути суддю Краматорського міського суду Донецької області Лутая А.М. до дисциплінарної відповідальності, а також внести відомості про вчинене суддею Лутаєм А.М.  кримінальне правопорушення у виді постановлення завідомо неправосудної ухвали до Єдиного реєстру досудових розслідувань та провести таке розслідування.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу матеріалу від 13 лютого 2017 року вказану скаргу було передано члену Вищої ради юстиції Мірошниченку А.М. для проведення попередньої перевірки.

Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 22 листопада 2017 року № 3732/3дп/15-17 стосовно судді Краматорського міського суду Донецької області Лутая А.М. відкрито дисциплінарну справу.

Третя Дисциплінарна палата, заслухавши доповідача, суддю Лутая А.М., дослідивши матеріали дисциплінарної справи, письмові пояснення судді, дійшла висновку про те, що дії судді Лутая А.М. при розгляді справи № 234/11290/16-к супроводжувалися порушенням кримінального процесуального законодавства України та основоположних прав людини, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, з огляду на таке.

21 липня 2016 року до Краматорського міського суду Донецької області надійшло клопотання слідчого третього слідчого відділу прокуратури Донецької області у кримінальному провадженні № 42016050000000526 від 16 червня 2016 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів стосовно ОСОБИ_1, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями Краматорського міського суду Донецької області від 20 липня          2016 року для розгляду вказаного клопотання визначено слідчого суддю     Лутая А.М., який того самого дня постановив ухвалу про задоволення клопотання слідчого та застосування до ОСОБИ_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, визначив розмір застави у сумі 27 560 грн.

Ухвалу мотивовано наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБОЮ_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення, що підтверджується протоколом допиту свідка ОСОБИ_2 від 19 липня 2016 року, протоколом огляду місця події від 19 липня 2016 року, протоколом затримання ОСОБИ_1 від 19 липня 2016 року (с. 3 ухвали Краматорського міського суду Донецької області від 21 липня 2016 року у справі № 234/11290/16-к).

Крім цього, суддею в ухвалі вказано на наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а саме: підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні та іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню з урахуванням тяжкості покарання, яке загрожує ОСОБІ_1  у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, а також з урахуванням особи підозрюваного, який є працівником правоохоронного органу, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрований у м. Донецьку, який на теперішній час є тимчасово окупованою територією (с. 3 ухвали Краматорського міського суду Донецької області від 21 липня 2016 року у справі № 234/11290/16-к).

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність у діях судді Лутая А.М. під час здійснення правосуддя у справі № 234/11290/16-к порушень статті 5, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) щодо права особи на свободу та особисту недоторканність, права особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, а також приписів статей 194, 206 КПК України щодо порядку застосування судом запобіжного заходу та виконання загальних обов’язків слідчого судді щодо захисту прав людини.

Так, статтею 194 КПК України передбачено обов’язок слідчого судді під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до частини другої статті 194 КПК України слідчий суддя, суд зобов’язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Слідчим суддею Лутаєм А.М. під час постановлення ухвали від 21 липня 2016 року, якою задоволено клопотання слідчого прокуратури Донецької області про застосування до ОСОБИ_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, не дотримано вказаних законодавчих вимог.

Клопотання слідчого прокуратури Донецької області про застосування до ОСОБИ_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою мотивовано наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБОЮ_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення, що підтверджується, зокрема, протоколом огляду місця події від 19 липня 2016 року, відповідно до якого слідчим прокуратури Донецької області в порядку статей 234, 236, 237 КПК України було проведено обшук автомобіля «Деу Ланос», який знаходився на майданчику біля Маріїнського відділення Волноваського відділу поліції, відкрито його за допомогою вилучених у ОСОБИ_1 під час особистого огляду ключів після попереднього отримання від нього відмови добровільно надати дозвіл на огляд автомобіля.

Відповідно до клопотання про застосування запобіжного заходу стосовно ОСОБИ_1 «в автомобілі, який належить ОСОБІ_1, вилучені грошові кошти у сумі 3000 гривень (предмет незаконної вигоди). Крім того, вина ОСОБИ_1 підтверджується матеріалами негласних слідчих дій» (с. 2 клопотання про застосування запобіжного заходу).

Проте відповідно до матеріалів справи № 234/11290/16-к обшук зазначеного вище автомобіля «Деу Ланос» на порушення вимог статей 234, 237 КПК України було проведено без отримання дозволу суду на обшук (відповідно до технічного запису судового засідання від 21 липня 2016 року починаючи з 27 хв. 25 сек. запису, файл 20160721-140905.wav, працівник прокуратури Донецької області на запитання захисника ОСОБИ_1 повідомив про те, що з клопотанням до суду про обшук вказаного автомобіля прокуратура не зверталась та відповідну ухвалу суду не отримувала), чим порушено гарантоване Конституцією України право особи на недоторканність житла та іншого володіння, проведення огляду чи обшуку в яких інакше як за вмотивованим рішенням суду не допускається (стаття 30 Конституції України). У засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя суддя Лутай А.М. повідомив, що клопотання про надання дозволу на проведення обшуку було подане до суду 21 липня 2016 року, надавши копію відповідного клопотання. Водночас на запитання члена Третьої Дисциплінарної палати відповів, що під час розгляду питання про обрання запобіжного заходу стосовно ОСОБИ_1 про зазначену обставину не було відомо.

Матеріали кримінальної справи не містять також відомостей про звернення представника прокуратури Донецької області до слідчого судді із клопотанням про надання дозволу на проведення обшуку зазначеного автомобіля вже після здійснення такого обшуку в порядку частини третьої статті 233 КПК України. Згідно з приписами статті 233 КПК України здобуті внаслідок проведеного з порушенням встановленого законом порядку обшуку докази є недопустимими в розумінні статті 86 цього Кодексу. Таким чином, під час обрання запобіжного заходу стосовно ОСОБИ_1  були відсутні відомості, які б давали можливість вважати протокол огляду місця події, в якому були зафіксовані результати обшуку автомобіля, допустимим доказом; у засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя суддею Лутаєм А.М. також не було надано відомостей про задоволення судом зазначеного вище клопотання представника прокуратури Донецької області від 21 липня 2016 року про надання судом дозволу на проведення обшуку вказаного автомобіля.

Згідно зі статтею 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов’язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема,  здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; порушення права особи на захист (пункт 2 частини другої статті 87 КПК України).

Відповідно до частини другої статті 89 КПК України докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, за умови підтвердження сторонами кримінального провадження їх очевидної недопустимості не можуть досліджуватися в судовому засіданні або їх дослідження має бути припинено, якщо воно було розпочате.

Підозрюваний ОСОБА_1 та його захисник у судовому засіданні 21 липня 2016 року посилалися на необхідність надання судом оцінки доказам, здобутим, на думку сторони захисту, внаслідок порушення прав людини, на предмет їх допустимості. Проте суддею Лутаєм А.М. такі доводи сторони захисту не взято до уваги без наведення в ухвалі про застосування запобіжного заходу мотивів відхилення відповідних аргументів та всупереч приписам статті 194 КПК України, а також практиці Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ)  (зокрема, рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України») не вжито будь-яких заходів для встановлення факту обґрунтованості підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення.

Слідчим суддею Лутаєм А.М. також не  перевірено та не надано оцінку повідомленню сторони захисту в судовому засіданні щодо відмови ОСОБІ_1 під час складення протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 19 липня 2016 року надати адвоката за його вибором та надання йому адвоката, залученого до надання вторинної правової допомоги (запис у файлі 20160721-140905.wav, починаючи з 36 хв. судового засідання від 21 липня 2016 року), чим порушено право особи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, передбачене підпунктом «c» пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 59 Конституції України. Вказане підтверджується матеріалами справи, зокрема протоколом затримання ОСОБИ_1 від 19 липня 2016 року, клопотанням батька підозрюваного до слідчого судді від 20 липня 2016 року про залучення захисника ОСОБИ_3 до участі у справі (а. с. 23–26).

Відповідно до практики ЄСПЛ (зокрема, рішення у справах «Леонід Лазаренко проти України», «Гриненко проти України») національні суди, ігноруючи обмеження права заявника на захист під час первісної стадії, вчиняють порушення вимог національного законодавства, відповідно до якого обмеження права заявника на захист становило істотне порушення кримінально-процесуального закону, яке передбачало скасування вироку. Цей недолік не міг бути виправлений ані юридичною допомогою, наданою заявнику пізніше, ані змагальним характером подальшого провадження.

Відповідно до Узагальнень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі – ВССУ) «Про судову практику забезпечення права на захист у кримінальному провадженні» судам слід ретельно перевіряти питання дотримання під час досудового розслідування права на вільний вибір захисника.

Крім цього, у судовому засіданні 21 липня 2016 року ОСОБОЮ_1 та його захисником ОСОБОЮ_3 повідомлялось про застосування до ОСОБИ_1 працівниками Служби безпеки України насильства під час його затримання, а саме: після складання протоколу огляду місця події 19 липня 2016 року                    ОСОБУ_1 було доставлено до приміщення Красноармійської місцевої прокуратури, де йому працівниками Служби безпеки України  завдано тілесних ушкоджень шляхом нанесення ударів в ділянку грудної клітки і шиї, коли він сидів на стільці із зв’язаними руками, не надавши можливості протягом шести годин зв’язатися із адвокатом, вимагаючи зізнатися у скоєнні злочину та надати інформацію щодо злочинних дій керівництва Маріїнського відділення Волноваського відділу поліції (файл 20160721-140905.wav, запис починаючи з 36 хв. судового засідання від 21 липня 2016 року).

До матеріалів справи захисником ОСОБИ_1  було надано медичні довідки про діагностування у ОСОБИ_1 закритої травми грудної клітки, забою грудної клітки зліва (а. с. 49–50). Крім цього, в матеріалах справи міститься заява ОСОБИ_1 від 20 липня 2016 року на ім’я начальника Селидівського відділення поліції Красноармійського відділу ГУ НП в Донецькій області (а. с. 38) про застосування до нього насильства працівниками Служби безпеки України під час затримання та доставлення в приміщення Красноармійської місцевої прокуратури, що також було зафіксовано в рапорті чергового Селидівського відділення поліції, куди ОСОБУ_1 було доставлено того самого дня з Красноармійської місцевої прокуратури, щодо виявлення у ОСОБИ_1 тілесних ушкоджень та направлення його до лікарні на обстеження.

Частиною шостою статті 206 КПК України встановлено обов’язки слідчого судді у випадку повідомлення особи про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади зафіксувати таку заяву та забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи; доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених у заяві особи; вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.

Відповідно до приписів частини сьомої статті 206 КПК України слідчий суддя зобов’язаний діяти в порядку, передбаченому частиною шостою цієї статті, незалежно від наявності заяви особи, якщо її зовнішній вигляд, стан чи інші відомі слідчому судді обставини дають підстави для обґрунтованої підозри порушення вимог законодавства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі.

На порушення вказаних норм закону, а також практики ЄСПЛ (зокрема, рішення у справі «Вергельський проти України») взагалі було проігноровано зазначене повідомлення про застосування насильства до підозрюваного та не вжито жодного з передбачених вказаною статтею заходів, чим грубо порушено загальні обов’язки судді щодо захисту прав людини, а саме права особи на повагу до її гідності, відповідно до якого нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню (стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стаття 28 Конституції України).

З огляду на викладене не можуть бути взяті до уваги пояснення судді Лутая А.М., надані в межах здійснення дисциплінарного провадження за скаргою Лобова О.О., щодо врахування ним під час ухвалення рішення повідомлених стороною захисту обставин стосовно застосування до підозрюваного фізичного та психологічного тиску.

Крім того, не спростовує факту допущення суддею порушень вимог      статті 206 КПК України посилання судді Лутая А.М. у засіданні Третьої Дисциплінарної палати на те, що заходи, передбачені статтею 206 КПК України, не були ним вжиті з огляду на те, що, як було встановлено у судовому засіданні 21 липня 2016 року, ОСОБА_1 вже звернувся до Селидівського ВП Красноармійського відділу ГУ НП в Донецькій області із заявою про кримінальне правопорушення, а також через те, що ОСОБА_1 вже був обстежений лікарем.

Відповідно до частини восьмої статті 206 КПК України слідчий суддя має право не вживати дій, зазначених у частині шостій цієї статті, якщо прокурор доведе, що ці дії вже здійснені або здійснюються. Зазначена умова у цьому випадку дотримана не була.

В ухвалі про застосування до ОСОБИ_1 запобіжного заходу не наведено обставин, які б вказували,  в чому саме полягають ризики, передбачені статтею 177 КПК України. Прийняття такого рішення суддею обґрунтовано виключно тяжкістю покарання, яке могло бути призначене підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, а також посиланням на особу підозрюваного, який є працівником правоохоронного органу, є одруженим, має на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрований у м. Донецьку, який на сьогодні є тимчасово окупованою територією.

При цьому наявність дружини (про хворобу та вагітність якої захист повідомляв у судовому засіданні – див. а. с. 51–52), малолітньої дитини були обставинами, які в силу вимог пункту 4 частини першої статті 178 КПК України мали б враховуватися при обранні запобіжного заходу. За їх наявності обрання найбільш суворого, виняткового запобіжного заходу у вигляді взяття під варту на максимально дозволений законом строк повинно було бути пояснене суддею.

Так само спростування вимагали доводи захисту про те, що наявність у ОСОБИ_1 статусу учасника бойових дій виключала можливість його виїзду на окуповану територію.

Проте будь-якої відповіді на ці аргументи захисту в судовому рішенні у формі ухвали, постановленому суддею Лутаєм А.М., не зазначено, чим порушено не лише загальні вимоги кримінального процесуального закону щодо мотивованості судових рішень (частина четверта статті 370 КПК України), а  й спеціальні вимоги частини другої статті 29 Конституції України, згідно з якою «ніхто не може … триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду».

Оцінивши дії судді Лутая А.М. при розгляді кримінальної справи № 234/11290/16-к, Третя Дисциплінарна палата дійшла висновку про грубу недбалість, допущену суддею Лутаєм А.М. під час здійснення правосуддя у вказаній справі.

Згідно із частиною п’ятою  статті 55 Закону України від 7 липня              2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» суддя зобов’язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

Згідно із статтями 7, 8 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням XI з’їзду суддів України 22 лютого 2013 року, суддя повинен старанно й неупереджено виконувати покладені на нього обов’язки та вживати заходів для поглиблення своїх знань та вдосконалення практичних навичок; повинен здійснювати судочинство в межах та порядку, визначених процесуальним законом.

Зазначені обов’язки судді є професійними стандартами, що формують  модель поведінки, яку суддя повинен ставити собі за мету і якої повинен дотримуватися.

Відомості, викладені в дисциплінарній скарзі, стосуються поведінки судді, яка мала місце в період дії Закону України від 7 липня 2010 року    № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України              від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд».

Поведінка судді Лутая А.М. під час здійснення правосуддя у справі № 234/11290/16-к вказує на наявність в його діях складу дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 92 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», а саме: незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод у зв’язку з очевидною недбалістю.

Керуючись конституційним принципом дії законів у часі, враховуючи той факт, що Закон України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (див., зокрема, підпункт «б» пункту 1, пункт 4 частини першої статті 106 Закону) не передбачає випадків пом’якшення або скасування відповідальності за вчинені суддею Лутаєм А.М. дисциплінарні проступки, дисциплінарний орган повинен застосовувати підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, передбачені статтею 92 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд».

Відповідно до частини другої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини п’ятої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Згідно з характеристикою, підписаною виконувачем обов’язків  голови Краматорського міського суду Донецької області ОСОБИ_4, суддя Лутай А.М. за час роботи у суді зарекомендував себе грамотним спеціалістом, до роботи ставиться сумлінно, відповідальний, з повагою ставиться до громадян, забезпечує якісний розгляд судових справ, докладає зусиль до покращення якості своєї роботи, вивчає законодавство і судову практику у всіх категоріях справ, має високий рівень теоретичної підготовки. До дисциплінарної відповідальності не притягувався.

Визначаючи вид стягнення, що має бути застосоване до судді Лутая А.М., Третя Дисциплінарна палата враховує неумисний характер допущених порушень, позитивну характеристику судді, нетривалий час, протягом якого ОСОБА_1 перебував під вартою, те, що у минулому суддя Лутай А.М. до дисциплінарної відповідальності не притягувався.

З огляду на наведене Третя Дисциплінарна палата вважає пропорційним і достатнім застосування до судді Краматорського міського суду Донецької області Лутая А.М. дисциплінарного стягнення у виді попередження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

вирішила:

притягнути суддю Краматорського міського суду Донецької області Лутая Андрія Миколайовича до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження.

Рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя не пізніше тридцяти днів із дня його ухвалення.

Головуючий на засіданні

Третьої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя                                  І.Ю. Мамонтова

Члени Третьої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя                                 А.А. Овсієнко

                                                                                      М.П. Худик